Для батьків / близьких людей

Я бачу, що моїй дочці/моєму сину погано. Я теж пережила/пережив важкі часи, мені теж недобре.

Жити у постійних спогадах про минуле може стати для людини неабияким викликом. Багатьом стає легше, коли вони мають людину, якій довіряють, і якій можуть розповісти про пережите. Для дітей байдуже якого віку важливо бачити, що батьки, якщо почуваються кепсько, дозволяють іншим собі допомогти.

Я б дуже хотіла/хотів допомогти дочці/сину, навіть намагалася/намагався неодноразово, але таке враження, що ніщо не діє.

Опрацювання болісного досвіду вимагає багато часу. Так само багато часу потрібно, щоб навчитися знову давати собі раду у житті. А це вимагає великого терпіння від усіх, хто живе з потерпілими. Для підлітків передусім важливо мати друзів-однолітків, з якими можна поговорити й розважитися. Також корисними можуть бути фізична активність і заняття спортом у групі, спільні прогулянки на природі тощо.

Моя дочка/мій син дуже змінилася/змінився.

Тіло людини, яка пережила важкі часи, може згодом реагувати на минулий стрес. Одні, скажімо, погано сплять, інші не можуть зосередитися, у них погіршується пам'ять, ще інших раптово охоплюють сильні емоції (лють, гнів, страх), одні багато розповідають про пережите, а інші навпаки мовчать, усамітнюються. Багатьом дошкуляє фізичний біль… Це цілком нормальні реакції. Саме про це розповідають наші буклети. Там також містяться підказки, як можна зарадити собі у подібних ситуаціях.

Моя дочка/мій син має дуже мало сил і енергії. Вона/він майже ні з ким не спілкується, нічим не цікавиться.

Після всього пережитого ваша донька/ваш син може сумувати, не відчувати радості, не бачити жодних перспектив для майбутнього... Коли ми втрачаємо щось для нас важливе (як-от, батьківщину, дорогу людину, те, до чого звикли тощо), ми відчуваємо горе і глибокий смуток. У всіх культурах і релігіях існують ритуали, звичаї, обряди, покликані допомогти людині справитися з втратою. Якщо нам не вдалося виконати ритуали, пов’язані з горюванням, у належний час, не біда – їх можна провести згодом. За потреби ритуали можна змінити, модифікувати, пристосувати до нових обставин або взагалі придумати свої.

Що може допомогти моїй дочці/моєму сину?

Ми всі потребуємо відчуття безпеки і захищеності. Ви можете неабияк підтримати свою дитину і дати їй опору. Ось кілька ідей і підказок:

Щоб зрозуміти й роз’яснити для себе якісь події, ситуацію тощо, людині потрібна відповідна інформація і пояснення. Коли людина перебуває у постійному стресі, вона не в змозі сприймати інформацію або пояснення одразу й у повному обсягу, тому їх треба повторювати. А для цього потрібен час і терпіння. У буклетах ви знайдете пояснення, чому людині після пережитих важких подій не просто повернутися до життя як колись. Там також містяться підказки, як у таких випадках можна собі зарадити.

Повторюваність і чіткий розподіл часу структурують життя та допомагають людині краще зорієнтуватися у ньому. Одні підлітки досить добре можуть самостійно організувати свій час, а от іншим потрібна підтримка. У такому разі можна, наприклад, спробувати разом визначити час для навчання, відпочинку або сну.

Люди, які зазнали страждань від інших, для відновлення довіри до людей потребують насамперед цілющих стосунків. Якщо ви знайдете час, щоб разом поговорити, вислухати одне одного, разом поїсти, пограти в ігри, розважитися, посміятися, якщо проявите гумор, відмовитеся від покарань (бо зрештою кожна поведінка має своє пояснення), все це матиме цілющу дію й сприятиме відновленню довіри до людей. У буклетах ви знайдете кілька ідей та підказок, як можна побудувати цілющі стосунки.

Для вчителів/наставників/помічників

Як можна працювати з буклетами?

Часто підлітків самі охоче читають буклети.

Якщо у підлітків немає потягу до читання, тоді можна почитати історії разом, а потім розглянути малюнки, поговорити про зображені на них деталі.

Зверніть увагу! Не розпитуйте підлітків про деталі на малюнку, якщо вони не хочуть розмовляти, не змушуйте до розповіді, не допитуйтесь.

Людина, котра страждає, повинна мати повний контроль над тим, що їй розповідати, а що залишити при собі!

Важливо визнати страждання, що їх пережила людина, прийняти її життєву історію. Найкращий шлях для цього – просто її вислухати.

Креативний підхід

Одним може сподобатися розмалювати малюнки в буклетах, а іншим – розіграти якусь сценку, розповісти зображене у танці або в пісні.

Головне, щоб творча робота з малюнками та текстами буклетів була добровільною.

Можливі реакції

У підлітків

Часто після читання буклетів підлітки спокійні, стримані. Це добрий знак. Така реакція свідчить про те, що відбувається внутрішній процес опрацювання інформації. Не поспішайте, дайте підліткам можливість побути на одинці зі своїми думками й відчуттями. Іноді буває навпаки: підліткам хочеться поділитися і своїм досвідом, розповісти про те, що пережили. Не шкодуйте часу – людині важливо відчувати, що вона має можливість висловитися.

У вас

Вислухати людину означає зануритися в її історію. Розповіді травмованих людей можуть шокувати. Тому важливо, щоб слухач був готовий витримати те, що розповідатиме травмована людина. Часто це історії про велику несправедливість, страждання, біль і смерть, тому здатні викликати багато емоцій у слухача – і він не стримає сльози. Це нормально. Головне, потім вербалізувати свій стан і пояснити, що це сльози співчуття, а не прояв слабкості.

Що потрібно для вдалої розмови

Коли людина знову відчуває довіру до інших, у неї може з’явитися потреба розповісти про травматичні події, що їй довелося пережити, їй хотітиметься відчути визнання й бути прийнятою разом з усім пережитим. Щоб під час такої розмови обидва співрозмовники почувалися захищеними, необхідні відповідні умови: чіткі часові рамки, тихе приміщення без сторонніх, де обом співрозмовникам буде комфортно й добре. У кінці розмови потрібно виділити трохи часу, щоб повернутися у «тут-і-зараз» (наприклад, можна відкрити вікно й подихати свіжим повітрям, разом порухатися, потрусити руками й ногами, випити чаю, поговорити про подальші плани на день/вечір тощо).